Патріотичне виховання у контексті розвитку

духовного потенціалу  особистості  дитини.

В статті розглядається проблема розвитку духовного потенціалу дитини, взаємодія дошкільного закладу та батьків для досягнення відмінного результату у вихованні справжнього маленького патріота.

Все починається в житті з малого,

З зернинки хліб, з промінчика – зоря….

Розвиток  духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку на сьогодні є дуже пріоритетним питанням. Так як на наших очах виростає покоління людей, які позбавлені почуття гідності, національної гордості. Спотворюються поняття про мораль честь, справедливість. Ці проблеми є серйозними загрозами національної безпеки України. Тому питання патріотичного виховання дуже актуальне.[6, c. 162]

Український народ має багаті традиції виховання дітей та молоді в патріотичному напрямку. Так, у історії народної української дошкільної педагогіки  є чимало прикладів того, що вже маленьку дитину виховували як вірного сина своєї Батьківщини. Ці мотиви простежуються вже в колискових піснях: «Рости синочку в забаву, козацтву на славу, воріженькам на розправу..».

Враховуючи вимоги часу, запити суспільства, духовний розвиток особистості важливо здійснювати на засадах патріотизму та толерантного ставлення до людей інших національностей, а це можна зробити через активізацію емоційної сфери дошкільника на основі широкої інформованості про історію, традиції, культуру рідної країни. Академік АПН України, директор Інституту проблем виховання І. Бех вказував «Всі соціальні інституції, причетні до процесу виховання в широкому розумінні цього слова, мають орієнтуватися на поетапно-часову специфіку морально-духовного зростання людини.» [8, c. 3]

         Формування духовного потенціалу маленької особистості тісно пов’язане з соціально-моральним, пізнавальним, ціннісним, художньо-естетичним розвитком дитини.

            Патріотичне виховання – це важлива сфера життя людини, яка потребує окремої уваги у виховному процесі дошкільного закладу. Тісна співпраця  батьків  та педагогів в напрямку патріотичного виховання дитини дасть свої результати в майбутньому.

Дитинство…Що ми про нього пам’ятаємо? Пісню мами перед сном, бабусину казочку, прогулянки з дідусем, веселі ігри з татом. Усе це об’єднує нас із нашими пращурами, так ми вчимося все життя цінувати сім’ю, рід, країну. [3, c. 247]

Дошкільне дитинство – це той період яскравих вражень та переживань, які довго зберігаються в пам’яті людини, і стають основою її духовного світу, яка пов’язує з рідними місцями, де людина народилася та зросла.

Саме цей період вважається найбільш сприятливим для формування патріотичних почуттів. Ці почуття формуються на основі вражень, переживань, емоцій, які отримує дитина саме в цей період. Саме з цього набутого соціального досвіду і сформується громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. [7, c. 155]

«Яка гілка – такий тин, який батько – такий син». Це прислів’я можна застосувати й до патріотичного виховання дитини. Адже від впливу батьків, дорослого оточення залежить, чи виросте дитина достойним громадянином своєї держави. Чи стане вона патріотом своєї країни. Виховний вплив батьків, родини на дітей – найважливіший, дорослі впливають навіть тоді, коли не намагаються робити це навмисне. Батьківські слова, вчинки, ставлення дитина вбирає в себе, наче губка. Наслідуючи батьків, які є авторитетом, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей, що її оточують, до рідного міста. [6, c. 165]

Почуття патріотизму починається в дитини ще з колиски, з рідного дому, лагідної маминої колискової, сімейних свят. Дуже важливо, щоб дитина мала в сім’ї свої обов’язки, щоб її залучали до участі в сімейних справах. Це сприяє зміцненню відчуття сім’ї. Дитина приймає свою родину, свій дім такими, якими вони є, любить їх просто так. Це відчуття батьківського дому і стане основою любові та поваги до Батьківщини.

Основи патріотично-моральної та національної свідомості закладаються саме в родині – у життєвих буднях, їх радості та печалі. Саме на цій основі зароджується взаємоповага між людьми, любов, дружба. І дуже важливо, щоб дитина росла особистістю, яка здатна любити, піклуватися про рідних і близьких людей, співчувати іншим. [4, c. 140]

З перших років життя дитини важливо навчити їх любити своїх батьків, допомагати їм, щоб потім діти могли любити свою країну, дбати про неї. Ця здатність не з’явиться сама собою. Тому і педагогам і батькам необхідно докласти зусиль для цього. Щоб дитина розвивалась у цьому напрямку потрібно знайомити її з роллю батьків як громадян, працівників, що роблять свій внесок у майбутнє нашої Батьківщини. Розповідати про рідне місто, землю де народилися. Привчати берегти природу рідного краю. Дбати про рідних похилого віку. Важливе значення для патріотичного виховання дитини мають сімейні свята і традиції. З дитиною дошкільного віку треба вивчати не лише дату її народження, а й усіх близьких людей.

«Батьківщина без нас обійтися може, ми ж без неї – ніщо». Цю велику істину, на яку звертав увагу В.О. Сухомлинський, повинна розуміти і відчувати кожна дитина. [2, c. 112]

Ми , як  педагоги, ставимо перед собою  пріоритетне завдання- пробуджувати і виховувати  кожну дитину гідним, патріотично налаштованим громадянином. Тільки за цієї умови наша держава буде єдиною і справді незалежною.

Головною метою патріотичного виховання є плекання: любові до батьків, родичів, рідної природи, землі; до рідної мови, культури, народу;  до національних традицій; пошани до історичного минулого; глибокого усвідомлення своєї національної приналежності, відчуття єдності з представниками своєї нації; збереження своєї людської та національної честі та гідності; любові до України, Батьківщини, готовності захищати від ворогів рідну землю; готовності боротися з неправдою, злом. З перших днів в нашому дошкільному закладі  ми починаємо знайомити малят із національними духовними цінностями формуючи в них почуття власної гідності, колективізму, прагнення уникати конфліктних ситуацій; любов до рідних та близьких.

Для кращого засвоєння матеріалу, створене і впроваджене у повсякденне життя групи, предметно-розвивальне середовище, для панування атмосфери духовної та національної єдності маленьких патріотів. Прослідковується закономірність: чим більше діти заглиблюються в культуру традиції історію наших предків, тим глибші їх національні почуття, прагнення до навчання, пізнання світу. [6, c. 170]

Для розвитку національної єдності, особлива роль в дошкільному закладі надається  вивченню народознавства. Це допомагає відкрити красу рідної землі, творчість земляків, також навчити оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей, це спонукає до засвоєння мудрості накопиченої ще нашими пращурами.

Діти від самого народження повинні купатися у рідній народній стихії, оволодівати своєю мовою і застосовуючи духовно-культурні традиції народу, поступово іти до пізнання і розуміння загальнолюдського.

Засвоюючи матеріальні і духовні цінності, вироблені народом  людством, дитина стає людиною з відповідними рисами характеру та вдачі. Національні цінності сприяють формуванню у дітей національних якостей, у тому числі громадянських і патріотичних.

«Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього». Молоде покоління повинне знати свою історію, знати яким шляхом ішов народ до незалежності, яку ціну сплатили за те щоб , «не вмерла України ні слава ні воля». Бо тільки той, хто добре знає своє минуле, може впевнено іти в майбутнє. Знання історії своєї держави неможливе без знання історії своєї «маленької батьківщини», того місця , де народився та зростав. Вся історія України – це історія її міст і сіл. Любов до рідного краю починається з шанобливого ставлення до його історії, бажання вивчати та пізнати її.

Патріотизм не можна виховати частинами. Він виступає як результат життя людини, навчання, її праці, відпочинку та відносин у соціумі. Виховання патріотизму вимагає єдності і цілісності у виховних діях на маленьку особу і не може бути реалізоване просто в сумі механічних заходів. Патріотизм формується в процесі особистої участі дитини в житті суспільства. Від того, якою буде ця участь, залежить рівень сформованості патріотизму маленького громадянина. [10]

Успіх патріотичного виховання залежить від культури батьків та педагогів. Спрямованість морального виховання на загальний розвиток особистості, його безперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямків і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи має стати вищий рівень моральної вихованості дітей – здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому. [11]

 

Список використаної літератури:

1.     Базовий компонент дошкільної освіти і Україні. Нова редакція / К.,2012, -С.14.

2.     В.О.Сухомлинський Серце віддаю дітям. – К.: Рад.школа, 1988.-С.261.

3.     Богуш А.М.Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч.посібник /А.М.Богуш, Н.В.Лисенко –К.: Вища школа, 2002. – С.407.

4.     Бех І.Д. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізації суспільних змін: навчально-методичний посібник/ І.Д.Бех, К.О.Журба, В.А.Киричок та ін.. – К.:Пед.Думка -2011.-С.240.

5.     Бех І.Д.Законопростір сучасного виховного процесу// Дошкільне виховання, №2, 2004.-С.3.

6.     Кривоніс М.Л., Дроботій О.Л. Патріотичне виховання в ДНЗ/ Ранок 2015, С.188

7.     Лозицька Є.Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку: методичний посібник/Є.Ф.Лозинська – Львів: Оріено-Ново,2008.-С.208.

8.     Ганник Н.Виховуємо патріотів.// Палітра педагога. – 2009. - № 4.  С.6 – 7.

9.     http://bibl.com.ua/pravo/233/index.html

10.                       http://dnz354.edu.kh.ua/navchaljno-vihovnij_proces/patriotichne_vihovannya/patriotichne_vihovannya_u_konteksti_rozvitku_duhovnogo_potencialu_osobistosti_ditini_doshkiljnogo_viku/