Виховання духовності у дітей засобами народознавства

Процес формування духовного світу починається в родині змалку і продовжується в дитячих дошкільних установах, школах, середніх та вищих навчальних закладах. Національне виховання є одним із головних пріоритетів сучасної освіти, його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

Духовне виховання - «виховання душі», виховання особистості, близької за духом людям, суспільству, в якому вона живе.

Середовище, в якому виховується дитина, має бути виховним: відомо, що у вихованні немає дрібниць. Буквально все - від зовнішнього вигляду і поведінки дорослих до іграшок і буденних речей має служити поставленим педагогічним завданням. Ці умови і є основою духовно-морального виховання дошкільнят.

Духовне виховання в роботі нашої групи,  спрямовується на залучення дітей до глибинних пластів національної культури і духовності формування у дітей  національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.  При цьому виховання духовності здійснюється на всіх етапах навчання, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України”. Слід зазначити, що найбільше часу на духовне виховання припадає під час занять з народознавства.

Значну  роль у духовному вихованні відіграють такі народознавчі засоби: рідна мова, народні ігри та іграшки, усна народна творчість, пісенне мистецтво, народні традиції, звичаї і обряди, народний календар, народна символіка, народне декоративно-вжиткове мистецтво, родинно-побутова культура. Все це сприяє формуванню у дітей дошкільного віку гуманістичних уявлень, моральних понять й почуттів, моральної свідомості, позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки.

Важливо розуміти, що духовне виховання це довготривалий процес, який не закінчиться в дитячому садочку. Зрозуміло й те, що виховувати дитину слід не лише на заняттях народознавства, а повсякчас. Тому, в нашій групі практикується читання та обговорення «Притч про головне». Притчі – невеликі оповідання, які змушують дітей замислитись над своїми вчинками, совістю, вічними цінностями.

Також у нашій роботі використовуються дидактичні ігри на виховання любові до Батьківщини, народних прикмет та звичок. Ігри, які вчать бути ввічливими, доброзичливими, вчать дітей співчувати горю іншої людини та допомагати.

У сучасному світі великий потік негативної інформації, жорстоких дій, від цього важко убезпечити дітей, але любов, мудрість, віра та доброта зможуть протистояти насильству та злу. Тому давайте виховувати наступне покоління з любов’ю та в добрі.